К О Н УКРАЇНИ п р о К о з а ц т в о України

Цей Кон визначає правовий статус козацтва в Україні Закон регулює громадські, суспільні та правові (юридичні) відно­сини, пов’язані Із створенням та діяльністю козацьких спільнот, з урахуванням Історичних особливостей, духовних здобутків та сучас­них вимог, відродження козацького Сослов’я (стану) з наданням прав та встановленням обов’язків задля продовження історичного шляху козацтва та використання суспільного потенціалу козацтва у подаль­шому зміцненні Української держави.

Р О З Д І Л І

Загальні положення

Стаття 1. Завдання Кону

Завданнями цього Закону є:

  • гарантування та втілення права громадян України на вільне об’єднання у козацькі організації;

  • врегулювання та регламентація відносин між державою та коза­цькими організаціями та козацьких організацій між собою;

  • забезпечення відповідно до волі Корінного Народу України (КНУ) , Конституції України, Декларації про державнийсуверенітет України, та норм міжнародного права, що їх визнано Україною, щодо соціальної справедливості, рівності, захисту прав та законних Інтересів ; людей;

  • визначення обов’язків держави щодо козацтва;

  • визначення обов’язків козацтва перед державою та суспільством.

Стаття 2. Визначення термінів та понять

КОЗАЦТВО УКРАЇНИ — культурно-етнічна спільність людей, яка сформована на основі єдності Історичної свідомості (традицій, куль­тури, звичаїстики, світогляду, віри та хазяйнування), для спільної реалізації людьми та їх Общинами своїх прав, свобод, цілей та завдань І діє відповідно до своїх Статутів у межах Копного Права і діючих правових актів України та міжнародних норм. Сучасне козацтво (ко­зацькі організації) є спадкоємцем І продовжувачем Ідейних, духовних і моральних засад різних гілок Історичних козацьких спільнот, які діяли в Україні з метою захисту незалежності України, її духовних культурних,організаційних,військово-патріотичних і господарських традицій та засад.

КОЗАЦЬКЕ ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО — система санкціонованих Корінним Народом України правових методів та способів існування, які є джерелом права для сучасного козацтва на грунті кращих історичних традицій козацтва.

УКРАЇНСЬКИЙ КОЗАК — людина — громадянин України або іншої держави, який визнає себе козаком, та в правовий засіб закріплений у сво­єму сослов’ї (суспільному стані) шляхом входження (з отриманням відповідного документу) до діючої легалізованої козачої організації.

КОЗАЦЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ — козацькі товариства, які є добровіль­ними утвореннями, легалізованими відповідно до діючих норм та занесеними до державного реєстру козачих організацій та самостійні спільнот козаків.

РЕЄСТР КОЗАЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ — інформаційна база державного (загальноукраїнського) рівня, яка містить відомості про козацькі організації

. КОЗАЦЬКА ГРОМАДА — самоорганізована (згідно з діючими нормами) спільнота козацького народу (служилих та не служилих, та тих, що відносять себе до козаків) по підрозділах та/або адміністративних територіях. (далі — Громада)

КОЗАЦЬКИЙ НАРОД — усі зареєстровані козаки (та ті,хто від­носить себе до

козаків) та члени їх родин, як невід*ємна частина Корінного Народу УкраЇни

ПІДРОЗДІЛ КОЗАЦЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ — окреме козацьке товари­ство, яке діє: в межах певної адміністративної території, має від­повідну назву, ступінь підпорядкування, та легалізації.

РЕЕСТР КОЗАЧОГО ПІДРОЗДІЛУ — Інформаційна база, яка містить відомості про Індивідуальних членів окремого козацького товариства:

  • прізвище, імя, по батькові,

  • дата народження,

  • домашня адреса телефони,

  • освіта,

  • військове або спеціальне звання,

  • козацьке звання (чин),

  • посада у козацтві,

  • серія та номер паспарту,

  • дата вступу до козацтва — та інші відомості (за рішенням керуючого органу)

КОЗАЦЬКІ ТОВАРИСТВА — громадські формування, утворені козаками шляхом проведення установчих зборів не менш ніж одинад­цяти осіб (повнолітніх та дієздатних), для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, гуманітарних, творчих, етнокультурних, господарчих, освітніх та інших потреб.

КОЗАЦЬКІ ПІДПРИЄМСТВА, ЗАКЛАДИ, УСТАНОВИ — формування, ство­рені козацькими організаціями (юридичними особами), або державою, для забезпечення статутних завдань, або державних програм.

РАДА КОЗАЦТВА УКРАЇНИ — консультативно-дорадчий орган при Вищій Державній Раді (Сенаті) Корінного Народу України, та Спільнотах общин КНУ. Всеукраїнська Рада складається з повноважних представників (не менше двох) козацьких об’єднань всеукраїнського та міжнародного рівня. Козацькі Ради нижчого рівня складаються з повноважних представників (не менш двох) козацьких підрозділів діючих в межах відповідних територій.

ГЕТЬМАН УКРАЇНИ обирається Великою Козацькою Радою України, дає згоду на гетьман­ство, на необмежений термін, але зі щорічним звітом перед козаць­кою Спільнотою України.

ВЕРХОВНИЙ ОТАМАН КОЗАЦТВА УКРАЇНИ — за посадою є заступ­ником Гетьмана, секретарем Ради Козацтва України. Обирається Радою Козацтва України з числа керівників козацьких організацій, строком на один рік.

ВЕЛИКА КОЗАЦЬКА РАДА УКРАЇНИ — найвищий орган козацького самоврядування в Україні. Рішення ВКР є обов’язковими для усіх козаків та організацій (згідно держреєстру) України.

ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ КОЗАКІВ — об’єднання (організації), що склалися, або утворюються поза межами вимог цього Кону, вна­слідок чого позбавляються прав у сферах централізованого фінансу­вання, співпраці з державними органами, державної підтримки, тощо.

ДЕРЖАВНА КОЗАЦЬКА СЛУЖБА — виконання козаками України фун­кцій на замовлення або по узгодженню з державними виконавчими органами влади або з органами прямого народовладдя.

КОЗАЦЬКЕ ЗВАННЯ (чин) — спеціальне звання, яке присвоюється члену козацької організації у встановленому порядку.

КОЗАЦЬКИЙ ОДНОСТРІЙ — формений одяг із знаками розрізнення встановленого зразка, на носіння якого мають право члени козацьких організацій.

КОЗАЦЬКІ 0БЛАДУНКИ — предмети козацького вжитку, визнані, як традиційні, формені, тощо.

Стаття 3. Правове поле козацтва в Україні

Правове поле козацтва в Україні складається з:

  • Декларації про пряме народовладдя в Україні,

  • Декретів Корінного Народу України (КНУ)

  • Конституції України, Постанов КНУ

  • загального законодавства щодо прав людини, міжнародних Положень

  • та угод, визнаних Україною.

  • Цього Кону

  • Статутів, Положень та інших нормативних актів, прийнятих

козаць­кими громадами зареєстрованими у встановленому порядку

  • офіційних рішень керуючих органів козацьких громад

Стаття 4. Принципи діяльності козацтва в Україні

Козацтво здійснює свою діяльність згідно з такими принципами:

  • Праведності

  • додержання прав і свобод людини та громадянина

  • народної нормотворчої та самоорганізаційної ініціативи

  • участі у забезпеченні безпеки особистості, суспільства та держави

  • підтримки козацтва державою, та підтримка держави козаками

  • вільного волевиявлення громадян у козацтві та поза його межами

  • централізованого керівництва та піднадзорності

  • вшанування кращих звичаїв та традицій козацтва

РОЗДІЛ 2.

Державна політика КНУ щодо Козацтва,

статус та організаційні основи Козацтва в Україні

Стаття 5. Державна політика щодо козацтва

В Україні держава здійснює певну послідовну політику, спря­мовану на розвиток козацтва, яка є частиною загальної внутрішньої політики. Основними аспектами (напрямами)державної політики є :

  • додержання прав та законних інтересів козацтва в Україні,

  • повага до його традицій, внутрішніх засад, якщо вони не суперечать правовим актам

Корінного Народу України

  • розробка і виконання державних програм розвитку козацтва,

  • методологічна, наукова та просвітницька допомога,

  • сприяння відродженню та розвитку Історичних, патріотичних, господарських, духовних

та культурних традицій козацтва.

Стаття 6. Статус козацтва в Україні

Козацтво в Україні, як окремий соціальний шар суспільства Із специфічним устроєм та історичним покликанням, є носієм національ­ної ідеї та свідомості, провідником державницьких ідей, може та повинне виступати як своєрідний державний резерв, а в подальшому – як основна силова структура ( сили особливого призначення) що залучається державою для вирішення довгострокових та термінових завдань у співпраці з МВС, МО, МНС, а також у гуманітарних сферах. Держава також впроваджує низку заходів з фінансування цільової суспільно корис­ної діяльності Козацтва.

Стаття 7. Організаційні основи

Козацькі організації та їх підрозділи структуруються за.

територіальним (по місцю проживання) принципом, та у кількостях:

  • Сотня — первинна ланка, чисельністю від 50 до 100 козаків,

  • Курінь — від двох Сотень, чисельність від 100 до 300 козаків,

  • Полк (або Кіш) — від двох Куренів (або Курінь + окрема Сотня), чисельність від 250 до 500 козаків,

  • Округ (або Паланка) — від двох Полків (або Полк + окремий Курінь) чисельність від 500 до 1000

козаків,

  • Військо — від двох Округів (або Округ + окремий Полк), чисель­ність від 1000 козаків. Граничної

кількості немає

Козацька організація рівня Війська може у своїй назві вживати загальний термін «Козацтво» (наприклад; Реєстрове Козацтво, Україн­ське Козацтво, Запорозьке Козацтво, Слобожанське Козацтво та ін.)

Організація Окружного рівня може об’єднувати підрозділи однієї або декількох областей.

Організація Полкового рівня може об’єднувати підрозділи Міста, району області, або окремої області.

Організація Курінного рівня може об’єднувати підрозділи в ме­жах одного або декількох районів.

В офіційних назвах козачих організацій, які є структурними одиницями вищих структур, повинні вказуватися географічна та струк­турна приналежність.

Організації від Куреня і вище можуть мати статус юридичної особи. Легалізація усіх козацьких підрозділів є обов’язковою.

Стаття 8.

Козаки (козацькі організації), залучені до дер­жавного реєстру, мають право:

  • здійснювати свою діяльність в межах своїх статутів,

  • носити однострої, ознаки та відзнаки загальноукраїнського зразку.

  • брати участь у заходах по виконанню державних програм.

  • бути обраним на будь яку посаду у козацтві.

  • звертатися до будь яких керівних органів або посадової особи козацтва із заявами, скаргами, пропозиціями, тощо.

  • бути представленим до нагород (у тому числі — державних).

  • вільно входити чи виходити з лав козацької організації.

  • отримувати грошову допомогу та матеріальну винагороду за свою працю (державну службу).

  • користуватися державними пільгами у порядку, передбаченому діючим законодавством.

  • отримувати компенсації (відшкодування) збитків, понесених вна­слідок несення державної служби.

Стаття 9.

Козакам (козацьким організаціям), занесеним до державного реєстру, забороняється:

  • знаходитися одразу в двох або більше козацьких організаціях.

  • порушувати принципи козацької етики та моралі.

  • розголошувати державну, службову таємницю.

  • порушувати статутні вимоги та правові норми КНУ

РОЗДІЛ 3.

Органи Козацького самоврядування

та державного регулювання діяльності Козацтва в Україні

Стаття 10.

Діяльність та взаємодія органів козацького само­врядування з органами державної влади та місцевого самоуправління

Козацькі організації та їх місцеві підрозділи здійснюють своє самоврядування згідно із своїми статутами.та відповідно джо свого статусу.

Козацькі Ради, як вищі керівні органи козацьких організацій усіх рівнів запрошують до своєї роботи представників (керівників) місцевих координаційних Рад з питань козацтва, та місцевого само­управління.

Вищим органом козацького самоуправління в Україні є Велика (Генеральна) Козацька Рада України.

Поточні питання діяльності козацтва, координації та співпра­ці розглядаються Координаційними Радами відповідних рівнів.

Стаття 11. Гетьман України

Згідно з давньою традицією, є вищим козацьким посадовцем з найбільшим військовим, адміністративним та моральним авторитетом.

Обирається Великою (Генеральною) Козацькою Радою України.

Щорічно звітує перед Великою Козацькою Радою, після чого обирається на подальший строк, або переобирається.

Визначає основні напрямки державної політики щодо козацтва.

Затверджує державні програми, пов’язані з козацтвом.

Головує на засіданнях Координаційної Ради з питань козацтва.

Затверджує «Положення», утворює, реорганізує та контролює діяльність робочих органів (канцелярії) для найкращого вирішення питань державного реєстру, співпраці козацтва з державою, духовних наукових, тощо. Має свої Клейноди (булави,печатки,стандарти,тощо).

Здійснює усі необхідні Керівні та представницькі функції від Імені Козацтва України, видає Універсали, Накази, тощо.

Присвоює вищі козацькі звання.

Стаття 12. Секретар Координаційної Ради Козацтва України

Обирається Координаційною Радою з числа членів Координаційної Ради.

У відсутності, або в разі не обрання,Гетьмана виконує функції Верховного Отамана України.

Діє згідно «Положення про Координаційну Раду».

Стаття 13. Велика (Генеральна) Козацька Рада України

Є найвищим органом козацького самоврядування.

Скликається Координаційною Радою, або Гетьманом (у його від­сутності — Верховним Отаманом), або на вимогу Ради Старійшин, не менш як один раз на рік.

Розглядає та виносить рішення по усіх питаннях діяльності козацтва в Україні.

Може парафіювати або скасовувати рішення або дії Гетьмана.

Обирає Гетьмана, дає йому накази на рік, заслуховує звіти про діяльність Гетьмана, або іншої посадової особи.

Затверджує проекти законодавчих та нормативних актів, основи напрямки внутришньої та зовнішньої політики козацтва.

До Великої Ради обов’язково входять:

  • Гетьман України;

  • Верховний Отаман (Секретар Координаційної Ради).

  • Члени Координаційної Ради.

  • Представники від усіх діючих (легалізованих) козацьких органі­зацій (не нижче Полкового рівня), у кількості не менш трьох осіб (обов’язково Отаман, Старійшина, інші делегати — за рішенням делегуючої організації). Квоти (гранична кількість делегатів), склад гостей, наглядачів, преси, тощо, порядок денний — визначає Коорди­наційна Рада.

  • Священнослужителі.

  • Представники Вищої Державної Ради (Сенату) КНУ, зарубіжні гості, тощо.

Рішення Великої (Генеральної) Козацької Ради є обов’язковими для усіх козацьких організацій (підрозділів, підприємств,установ), що внесені до Державного Реєстру Козацьких організацій України.

Стаття 14. Козацькі організації України

До Козацьких організацій відносяться;

  • козацькі товариства, що утворюються або реорганізуються на ґрунті вимог цього Кону, заносяться до Державного Реєстру Козацьких Організацій з набуттям певних прав та обов’язків,

  • громадські об’єднання козаків, що утворюються та діють тільки в межах вимог своїх Статутів,не входять до Державного Реєстру Козацьких Організацій І не мають відповідних прав та обов’язків.

  • Інші об’єднання громадян козацького спрямування (жіночі, дитячі, юнацькі, спортивні, історичні, тощо), постійні та тимчасові (нав­чальні заклади, табори, Дружини, творчі колективи, тощо), підпри­ємства та установи.

Стаття 15. Державне, підтримка діяльності Козацтва в Україні

Держава через уповноважені органи (Координаційна Рада, Адмі­ністрація, профільні Міністерства, тощо) здійснює координаційну, наукову, методологічну, матеріальну та фінансову підтримку, ство­рює умови для подальшого розвитку Козацтва, укріплення його сус­пільного стану, шляхом впровадження спеціальних державних програм та окремих заходів.

В разі, якщо громадські козацькі організації, не залучені до Державного Реєстру Козацьких організацій, здійснюють анти державницьку, екстремістську, кримінальну, нестатутну та Іншу протизаконну діяльність, Координаційна Рада розглядає факти такої діяльності та звертається до державного органу, який зареєстрував цю організацію, з вимогою скасувати цю реєстрацію.

РОЗДІЛ 4.

Козача служба

Стаття 16. Зміст козачої служби

Козача служба, як така, обумовлюється включенням козака до Постійного Реєстру, та у цьому статусі — будь які дії державного чи недержавного змісту.

Стаття 17. Державна козача служба

До державної козачої служби відносяться дії козака, спрямо­вані на користь вітчизни, замовлені, або узгоджені державою, та за які козак отримує певну винагороду від держави.

Види державної козачої служби:

  • Перебування у активному резерві МО, МНС, МВС, органів безпеки, охорони довкілля, інших державних установ.

  • виконання конкретних завдань за угодою або на замовлення дер­жавних структур КНУ із взяттям на себе певної відповідальності (охоро­на кордонів, державних об’єктів, супроводження вантажів, посадових осіб, кур’єрська служба, охорона громадського порядку взагалі та окремих заходів, профілактика правопорушень та надзвичайних ситуацій участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пошукова, ряту­вальна, науково-дослідницька, виховна діяльність та ін.)

Стаття 18. Недержавна козача служба

До недержавної козачої служби відносяться види суспільно-корисної діяльності не з державної ініціативи (співпраця з духовними інституціями; охорона особистого або колективного майна, сільгосп. виробництво, розвиток народних промислів, внутрішня служба у підрозділах та ін.)

Стаття 19. Умови державної козачої служби

До державної козачої служби можуть залучатися виключно коза­цькі організації, які сформувалися у встановленому порядку та зане­сені до Державного Реєстру Козацьких організацій, мають відповідну підзвітність та підпорядкованість.

Козача служба зараховується у козачий стаж, який є однією з підстав для надання звань, присвоєння відзнак, нагород, привілеїв.

Залучення до державної козачої служби провадиться або центра­лізовано, або за рішенням органів, місцевого самоврядування.

Діяльність по співпраці козачих організацій з державними органами, органами місцевого самоврядування, установами та закла­дами здійснюється на підставі Угод, якими обумовлюються терміни, умови, об’єми робіт, обов’язки та відповідальність сторін, тощо.

Стаття 20. Генеральна Канцелярія Козацтва

Генеральна Канцелярія є технічним (виконавчим) органом Коорди­наційної Ради Козацтва України.

Підпорядковується Гетьману України та/або Секретарю Координаційної Ради Козацтва України.

Здійснює функції об’єднаного Штабу усіх козацьких формувань в Україні.

Складається з козаків, що мають відповідний досвід реєстрової, нормотворчої, адміністративної, правової, організаційної роботи.

Займається:

  • складанням та обслуговуванням Державного Реєстру Козацьких організацій

  • (ДРКО).

  • розробкою та опрацюванням нормативних актів щодо життєдіяль­ності козацтва

  • в Україні.

  • збирає, накопичує та розповсюджує позитивний досвіт роботи козацьких

  • організацій

  • проводить необхідну статистичну та архівну роботу

  • здійснює Інформаційний зв’язок Із ЗМІ, зацікавленими міністер­ствами та урядовими

  • організаціями, громадськістю, тощо

  • забезпечує видання та обіг усієї необхідної документації.

Кількісний та особовий склад Генеральної Канцелярії, утри­мання та розпорядок роботи визначається Гетьманом та/або Секрета­рем Координаційної Ради Козацтва України.

Стаття 21. Координаційна Рада Козацтва України

Для ефективного виконання вимог та засад цього Закону, коор­динації дій козацтва, узгодження напрямків діяльності по виконанню державних програм розвитку козацтва, використання дійового та духовного потенціалу Козацтва, утворюється та діє Координаційна Рада Козацтва України, як єдиний вищий дорадчий орган при Геть­манові України.

Аналогічні Ради можуть бути створені в Крайових та місцевих органах прямого народовладдя (Общини та Спільноти Общин) України.

Координаційна Рада складається з представників (не менш двох)від козачих організацій відповідного статусу), які зареєструвалися (увійшли до Державного Реєстру козацьких організацій) відповідно до вимог цього Кону, Радники (Військові Товариші) Гетьмана, та запрошені особи (без права вирішального голосу).

Координаційна Рада здійснює свою діяльність з метою:

  • сприяння та розширення співпраці козацьких організацій з орга­нами центральної

та місцевої влади КНУ.

  • збору та аналізу інформації щодо діяльності козацьких організа­цій в Україні,

опрацювання відповідних рекомендацій.

  • розробки та втілення державних програм та окремих заходів.

  • методичного забезпечення організаційної, молодіжно-спортивної, військово-патріотичної, культурно-освітньої та іншої суспільно-корисної діяльності козацьких організацій

Стаття 22. Легалізація та реєстрація козацьких організацій

Легалізація козацьких організацій є обов’язковою і здійснюється у відповідності із Коном КНУ. Для залучення у державний реєстр допускаються організації:

  • які підтримують Декларацію про пряме народовладдя в Україні

  • які мають відповідний статус (міжнародні, всеукраїнські, регі­ональні

(із декількох областей).

  • надають повні відомості: назва, адреса керівного органу, чисель­ність та теріторіальність

структурних підрозділів, відомості про керуючий склад,

  • подають письмову заяву (рішення керуючого органу) про залучення до держ. реєстру,

із прийняттям певних зобов’язань згідно з вимогами та засадами цього Закону.

Аналогічним чином діють козацькі організації місцеви рів­нів. Вимоги цього Закону автоматично розповсюджуються на козацькі організації, які є структурними підрозділами вищевказаних централь­них козацьких організацій.

РОЗДІЛ 5.

Прикінцеві положення

Стаття 23. Взаємовідношення Козацтва та держави у сфері виконання військового обов’язку регулюються відповідними нормами, Кону КНУ про військову службу, та заснованими на, них Положеннями.

Стаття 24. З моменту набуття чинності цього Кону, Козацтво виходить в під юрисдикції Закону України про обєднання громадян.

Розробники:

Акад. Білий В.І.

Акад. Важинский

Калашніков Б.Г.

Прийнято повноважними представниками Ради Общин Корінного Народу України.

Ратифіковано Вищою Державною Радою на розширеному засіданні Корінного Народу України. Резолюція від 19.01.2014 пункт № 4

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *